Запали свічку пам’яті
27 листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодоморів. Це день скорботи кожного українця, і жодна душа не залишається байдужою, згадуючи трагічну долю наших предків.
Щороку до цієї скорботної дати Національний музей літератури України приурочує заходи в рамках проєкту «Розгойдані дзвони пам’яті». Цьогоріч відбулося відкриття 26 листопада тематичної літературно-мистецької виставки, присвяченої драматичним подіям української історії першої половини ХХ сторіччя, нашій національній трагедії.
Центральне місце в цьому проєкті посідає виставка живописних робіт лавреата Шевченківської премії, народного художника України Валерія Франчука Валерій Франчук. Надзвичайно виразні, пронизані драматизмом і експресією полотна митця, що присвячені пам’яті наших співвітчизників, чиї життя перекреслила трагедія Голодомору 1932-1933 років, справляють на глядача несказанно сильне враження. Адже тема Голодомору, як зізнається сам художник, це вічний нестишений біль, оголений нерв, і тому в його творчості вона посідає особливе місце.
Поряд з полотнами Валерія Франчука в проєкті експонуються раритетні видання з фондів музею: твори Уласа Самчука, Василя Барки, роман-епопея Докії Гуменної «Діти Чумацького шляху». Представлені в цій тематичній експозиції також літературні витвори пострадянської доби, коли факт Голодомору українського народу нарешті наважилося визнати світове суспільство. А ще – унікальні документальні свідоцтва: спогади про голодомор тих, кому пощастило вижити під час цієї національної катастрофи, зібрані Асоціацією з вивчення голодоморів в Україні.
Першими відвідувачами виставкового проєкту стали військові Національної гвардії України, які долучилися до літературно-мистецької акції «Запали свічку пам’яті». Розділені між нинішніми та майбутніми нащадками, спогади попередніх поколінь складають нашу національну пам’ять. Ми маємо знати свою справжню історію, маємо пам’ятати всі її сторінки й кожної миті свого життя робити так, аби бути гідними своїх предків, своєї країни, свого народу.
