Червень 23, 2021

«Народні оповідання» 1858 р. Марка Вовчка з дарчим написом автора.

У фондах Національного музею літератури України зберігається справжній раритет – першодрук «Народних оповідань» Марка Вовчка з її автографом, датованим 12 квітня 1859 р. За цією датою ховається чимало таємниць богемного Петербурга. ( Так 11 квітня у газеті «С.-Петербургские ведомости» в рубриці «Від’їзджаючі за кордон» зазначено: «Відст. колезьк. cекретар Іван Сергійович Тургенєв….та «дружина колезьк. aсесора Марія Олександрівна Маркович з малолітнім сином Богданом…»). Та й подарована була письменницею ця книжка Миколі Макарову, поміщику з України, рідна сестра якого Варвара Карташевська в цей час була господаркою одного з найпопулярніших літературних салонів столиці. Обом приятелькам не виповнилось і 25 років. Марко Вовчок і Тарас Шевченко у березні-квітні 1859 майже кожне аристократичне зібрання салону приводили у повний захват. А бували на літературних вечорах Варвари Макарової-Карташевської І. Тургенєв, М. Некрасов, Ф. Тютчев, П. Анненков та багато інших  видатних митців. Мине рік і М.Макарову та Марку Вовчку випаде зіграти фатальну роль у долі Тараса Шевченка, фактично спровокувавши його розрив з Ликерою Полусмак, кріпачкою Макарових. 

20210527_162853 20210527_163022

Цей унікальний примірник книжки подарований був музею письменником О. Ільченком. На верхньому її форзаці наявні два екслібриси попередніх  власників: «Изь бибилиотеки Н. Я. Макарова» та  «З книг Олександра Ільченка». Книга добре збережена. На шкіряному корінці чотири поперечні смужки конгревного тиснення, угорі – ім’я автора, унизу – криптонім «Н.М.» також витиснені золотими фарбами. На титулі видрукованo вихідні дані книжки та прізвище видавця: «П. Куліш. – СПб.: типографія П. Куліша.1858». На авантитулі рукою Марка Вовчка написано: «Николаю Яковлевичу Макарову от М. Маркович. 1859. 12 апреля». Ледеринова пізніша оправа брунатного кольору гармонує з оригінальним шовковим червоним лясе. У книзі є колонтитули, 11 шмуцтитулів до оповідань Сестра; Козачка; Чумак; Одарка; Сон; Панська воля; Викуп; Свекруха; Знай, ляше!; Максим Гримач; Данило Гурч. У передньому слові П. Куліш поставив  Марка Вовчка поруч  Шевченка та Квітки-Основяненка, «изь сими великими духами»: «Не свої мислі обявляє нам, як Квітка; не своєю душею за народ боліє, як Тарас: писатель тут одступивсь геть, назад свого писання; а в писанні його сам народ, лицем до лиця, промовляє до нас словом своїм також, як у вищі свої години промовляв піснею. Заслуга пана Марка Вовчка в тому, що він перейняв од народу його щиру мову, як переймають пісню, і заговорив до нас так, як сам народ говорить проміж себе. Не мале й се діло, не багато єсть на світі людей, котрі зможуть виповістись так письмом, як між простим народом говорить найрозумніша людина, найніжніше серце, найчистіша душа».

20210527_162909

Книга вийшла друком у грудні 1857 р., хоч на титулі стоїть 1858. «Оповідання» вийшли без будь-яких купюр чи зауважень з дозволу прихильного до літератури цензора барона М. Крузе (1858 р. його було звільнено з посади за «послаблення друку»). Про ці оповідання одразу заговорили, як про геніальне творіння. У Hижньому Новгороді Тарас Шевченко записав до «Щоденника»: «Яке величне, прекрасне створіння ця жінка… Необхідно буде написати листа і дякувати їй за радість, викликану читанням її натхненної книжки» (18.02. 1858). У листі з Харкова  до О. Бодянського М. Білозерський повідомляє: «Марка Вовчка читають тут дуже охоче і книжка швидко розходиться». Чоловік Марії Вілінської Опанас Маркович пояснює листовно Григорію Галагану, що Марко Вовчок (її псевдонім) нікому не казала, що вона автор оповідань, а винний Куліш, який не виконав її прохання не розкривати справжнього імені Марка Вовчка. Отже, хоч авторка не шукала слави, слава прийшла і гучно залунала на весь світ.  

 

Наталія Петренко
зав. відділом