Грудень 3, 2018

Невідомий портрет Григорія Сковороди

3 грудня 1722 року Григорій Сковорода прийшов у світ,  «де йому судилося стати світлом і таким залишитись у пам’яті народній» (І. Драч).

01 Ж-77

Невідомий художник. Портрет Г. С. Сковороди у молодості І половина ХІХ ст. Полотно, олія (79х63 см)

У фондах музею зберігається унікальний експонат – олійний портрет молодого Григорія Сковороди невідомого автора першої половини ХІХ ст. Цікава історія його придбання. 2 квітня 1987 р. в «Літературній Україні» з’явилась публікація доктора філологічних наук Г. Мойсеєвої та доктора філологічних наук В. Микитася «Невідомий портрет Григорія Сковороди», де йшлося про те, що 1986 року  портрет цей вперше експонувався  в Центральному виставковому залі Ленінграда на першій виставці оригінальних приватних колекцій живопису. Він належав відомим колекціонерам пам’яток образотворчого мистецтва – родині Безобразових. Стаття супроводжувалась репродукцією картини. Вперше постав перед нащадками образ молодого Сковороди, одухотворений, самозаглиблений, просвітлений. До цього відоме було лише одне прижиттєве зображення філософа: останніх місяців життя, виконане художником Лук’яновим з натури на замовлення учня Григорія Сковороди Михайла Ковалинського (зберігалась робота Лук’янова в родині С. Александрова та його сина – поета і фольклориста В. Александрова).

Науковці музею зв’язалися з власником – Борисом Борисовичем Безобразовим, домовились про закупку портрета для фондів, відправлено було наукового працівника у відрядження до Ленінграда, звідки він привіз оригінал до музею. Треба зазначити, що шляхетний, комунікабельний Борис Борисович охоче показав тоді й інші картини зі своєї колекції. Особливо зацікавив нас великий розділ україніки – вражаючі оригінали, здебільшого не атрибутовані щодо авторства, осіб портретованих. Тоді ж Борис Безобразов наголосив, що на портреті зображено Григорія Сковороду під час його перебування в Петербурзькій придворній  капелі. І додав, що портрет цей був  придбаний ним в кінці 20-х на початку 30-х років у антиквара Б. Блокштейна.

Як відомо з біографії письменника, до придворної капели Г.Сковороду забрали з класу філософії Києво-Могилянської академії в 19 років, де за 2 роки і 9 місяців він зріс як геніальний композитор, що вже тоді написав восьмиголосний партесний розспів «Херувимську». Твір цей засвідчив новаторство українського композитора, став одним з найоригінальніших здобутків композиторського мислення ХУІІІ ст., з’явився ще до народження А.Веделя, Д.Бортнянського і М.Березовського.

 

В руках у портретованого – сопілка, улюблений музичний інструмент Григорія Сковороди. Під час гри на сопілці серед полів та гаїв  митець обдумував свої геніальні філософські діалоги, складав пісні. Сучасники зазначали, що в грі на сопілці Сковорода удосконалився до тієї межі, що міг передавати голоси найспівучіших птахів.

Отже, на портреті відтворено глибокий духовний світ українського митця – композитора, музиканта, співака, поета, філософа, одного з найосвіченіших людей Росії та й усієї Європи, який уже в юності поводився як справжній мудрець. Дослідники вважають, що художник намагався зберегти подібність зовнішніх рис юнака і літнього Сковороди, користуючись гравюрами за портретом Лук’янова, дуже популярними на Харківщині серед шанувальників Григорія Сковороди. Гравюра П.Мещерекова 1814-1822 рр. була опублікована в альманахах «Утренняя звезда», 1834 р., «Картины света», 1836 р.

02 20181203_143023

Гравюра П. Мещерекова за олійним прижиттєвим портретом Г. Сковороди
живописця Лук’янова. 1814-1822 рр.