Грудень 29, 2018

Картини Емми Андієвської

«Буття прочинилося навстіж»
Е.Андієвська

У 90-х рр. минулого століття наш музей мав змогу отримати подарунок від Емми Андієвської – 10 картин та 4 малюнки. Її картинам притаманні відсутність лінійної перспективи, замкнутість простору, заокругленість зображуваних об’єктів, краплеподібні форми. Всі вони виконані в техніці олійного живопису на полотні з використанням в основному червоного, зеленого, жовтого, синього кольорів. Саме завдяки кольорам, як вважає мистецтвознавець Г.Праздников, малярці вдається «подолати жорстокість і статичність зображення, вносячи в нього динаміку та експресію». При цьому, продовжує свою думку автор, «вона [Андієвська]… ніколи не порушує його цілісності й гармонії», оскільки має природжений смак і почуття міри. Переважно всі картини написані 1991 року, лише одна картина «Постать з двома капелюхами» – 1999-го. Кожна має назву: «Постать на межі двох світів», «Пара», «Краєвид з акцентами ліхтарів», «Прогулянка в парку», «Мореплавці», «Та, що садить квіти», «Квіти», «Постать із ягодами», «Постать з двома капелюхами», «Жінка з дітьми».

Постать на межі двох світів Ж-112

«Постать на межі двох світів»

Пара Ж-113

«Пара»

Краєвид з акцентами ліхтарів Ж-108

«Краєвид з акцентами ліхтарів»

Прогулянка в парку Ж-107

«Прогулянка в парку»

01 Мореплавці Ж-115

«Мореплавці»

Та, що садить квіти Ж-114

«Та, що садить квіти»

Квіти Ж-116

«Квіти»

Постать із ягодами Ж-110

«Постать із ягодами»

Постать з двома капелюхами Ж-109

«Постать з двома капелюхами»

 

Жінка з дітьми Ж-111

«Жінка з дітьми»

 

Своєрідні малюнки Емми Андієвської. Вони виконані на газетах, заґрунтованих акрилом, кавовою гущею. До наукового фонду увійшли  «Поцілунок», «Горнятко кави», «Спільнота», «Прогулянка». І назви, і самі графічні малюнки асоціативно пов’язані з кав’ярнею, але малярка завжди працює лише дома.

Поцілунок

«Поцілунок»

Горнятко кави

«Горнятко кави»

Спільнота

«Спільнота»

Прогулянка

 «Прогулянка»

За словами мисткині, картини з’являються у її свідомості в завершеному вигляді, і їй залишається лише перенести їх на полотно. Якщо не зробити  це своєчасно, то вони, картини, як стверджує авторка, «поступово розсотуються». Так, до 13 років у ній звучала музика, яку не вміла записати, тому й зникла з душі. На зміну їй прийшла поезія.

Часто зображує малярка комахоподібні створіння. В одному з інтерв’ю вона пояснює це так: «Комахи – це світ, який навколо нас, але якого ми не помічаємо, до якого ми не маємо жодного доступу. У мене ж комаха обернена на дорадника, янгола. На моїх картинах вони більше схожі на бегемотиків. Але це саме те, що наближує їх до людськості. Бо людина може сприймати те, що інакше, лише у якійсь трансформації». Для Андієвської малювання – це «розгортання метафори». Вона вважає, що не обов’язково вдаватись до «самого рисунка», оскільки «то належить більше до сфери розумової, то радше конструкція». Тому малярство її «більш безпосереднє», схоже на дитячий малюнок. Недаремно на її картини добре реагують саме діти.

Вплив примітивізму на мистецтво Емми Андієвської, як відзначають мистецтвознавці, очевидний, оскільки зацікавлення ним виявляли різні художні напрями ХХ столітті, «реабілітуючи «дитинство людства» задля нового переживання «емоційної правдивості» первісного мистецтва».

Живопис, поезію та малу прозу (новели) Емми Андієвської треба розглядати у їх цілісності. Це не означає, що вони доповнюють одне одного. Для малярки-письменниці «воно (малярство) своєрідний різновид поезії… Це та сама поезія, але виражена іншими засобами».

Олена Круківська, ст. н. с. (із статті «Феномен тривання, або Про творчий доробок Емми Андієвської у фондах НМЛУ»)