Лютий 4, 2019

Портрет Василя Стуса роботи Олександра Хорунжого у колекції Національного музею літератури України

 

 Стус чб

2000 року до колекції Національного музею літератури України одночасно надійшли два нових експонати – портрет Василя Стуса роботи Олександра Хорунжого та спогади художника про українського поета. Ці матеріали подаровані музеєві самим митцем на прохання завідуючої відділом музею Галини Болотової.

Варто нагадати, що наш музей одним із перших почав знайомити шанувальників літератури з життєвим шляхом та творчим доробком В.Стуса. Вже 1995 року музей організував першу виставку з нагоди дня народження цього талановитого майстра слова, яка упродовж кількох років збирала багато відвідувачів різних поколінь. Тому надходження до музею цих експонатів стало важливою подією.

Портрет Василя Стуса – це малюнок з натури, виконаний О.Хорунжим олівцем на аркуші паперу  розміром 41х30 см. Портрет написано 1963 року, у перший же рік знайомства з поетом у Донецьку. На той час молодий художник працював в книжковому видавництві «Донбас», де невдовзі познайомився з місцевими літераторами, серед яких був і В.Стус. Поет позував для портрета у художника вдома. Коли О.Хорунжий робив перші начерки, В.Стус читав Р.Рільке у власному перекладі. Згодом робота експонувався на обласній художній виставці і 1993 року була надрукована у міжнародному науково-художньому журналі «Collegium», №2.

З портрета на нас дивиться двад­цятип’ятирічний юнак, перед яким відкривався незвіданий і багатообіцяючий життєвий  шлях. Позаду у В.Стуса – на­вчання в Донецькому педагогічному інституті, служба в Радянській Армії, друк першої добірки віршів із пере­дмовою Андрія Малишка в «Літе­ратурній Україні» (1959) та публікації віршів у журналах «Донбас», «Дніпро» та «Прапор».

О.Хорунжий малював В.Стуса у визна­чальний для поета час. 1963 року В.Стус працював учителем української мови та літератури в 23-й школі м.Горлівки, літературним редактором газети «Соціалістичний Донбас», готувався до вступу до аспірантури Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка АН УРСР за спеціальністю «Теорія літератури». Попереду поета чекали і радісні події, і величезні життєві випробування: створення сім’ї та народження сина, виключення з аспірантури, друк за кордоном першої книжки поезій «Зимові дерева», два судових процеси з перервою на один рік, які ізолювали його від України, сім’ї, творчості.

Малюнок О.Хорунжого – виразний і чіткий, сповнений глибокого реалізму, досить майстерний як для художника-початківця. Помітно, що автор добре розуміється на вла­стивостях і можливостях графіту для створення малюнка.

У портреті вже чітко проглядаються риси мужньої, сильної, вольової, вдумливої та цілеспрямованої молодої людини, яка готова на самопожертву заради власних  переконань.

О.Хорунжий вдало пере­дав вираз обличчя поета. У цьому малюнку автор висловив своє власне відчуття побаченого в людині, яку він малював. Цей портрет глибоко розкриває характер В.Стуса. Художнику вдалося тонко передати особистість поета, силу волі та духу ще зовсім молодого письменника.

Особливо привертає увагу виразність очей В.Стуса. Як відомо, очі висвітлюють внутрішню сутність людини. Художник уміло передав багатий внутрішній світ В.Стуса, усвідомлення ним своєї місії як громадянина і митця. У своїх спогадах про поета О.Хорунжий пише: «… в ньому відчувалась неабияка енергія особистості. Це була людина з почуттям власної гідності. Чистий, незабруднений погляд на речі».

На час передачі цього портрета в колекції музею вже зберігалось 4 мистецькі роботи, присвячені В.Стусу. Три з них належать пензлю відомого українського художника-шістдесятника Віктора Зарецького, четверта – нашому сучаснику,   художнику Валерієві Франчуку.

Портрет В.Стуса роботи О.Хорунжого вирізняється кількома моментами. Поета зображено у молодому віці його ж ровесником. Малюнок з натури дає можливість найповніше відобразити особливості зовнішності поета. Це перший відомий портрет поета, який було створено на початку його творчого шляху.

Спогади художника про В.Стуса написані ним 2000 року як доповнення до портрета. Вони називаються «У пам’яті моїх очей» і являють собою 4 рукописні сторінки розповіді про атмосферу 60-х років минулого століття, знайомство з поетом та власні враження від спілкування з ним.

Передані О.Хорунжим експонати посіли достойне місце в колекції музею. Вони неодноразово експонувались на музейних виставках, які розповідали про видатну постать українського шістдесятництва В.Стуса, якого справедливо називають одним з найбільших поетів XX століття і який «уособив найблагородніші риси української людини, українського поета XX століття».

Лариса Омельяненко, вчений секретар