Липень 11, 2019

Така загадкова скриня…

ст.н.працівник Каменчук В.В.

До унікальних речових експонатів Національного музею літератури України належить скриня, виготовлена невідомим майстром у 1846 році.

Вона експонується у залі №4 НМЛУ і є чудовим доповненням, своєрідною ілюстрацією до творчості видатних українських письменників-класиків  середини та кінця XIX  століття: Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького, Пантелеймона Куліша, Ганни Барвінок, Івана Манжури, Якова Щоглова та інших, твори яких представлені в цьому залі. Адже саме в цей період в Україні скриня була одним з найпоширеніших найпотрібніших предметів серед ужиткових речей, відігравала важливу роль в житті і побуті української родини. Вона займала почесне місце в інтер’єрі селянського житла та була його окрасою.

IMG_3996_новый размер

У типовій українській хаті середини позаминулого століття скриня була справжньою скарбницею. Вона була показником добробуту селянської родини, окрасою житла.  Скриня належала до дерев`яних меблів і призначалася для зберігання одягу. У хаті могло бути декілька скринь; залежно від того скільки там проживало осіб жіночої статі.

Адже скриня – незамінний атрибут тогочасного весілля. Як тільки дівчина вміла тримати голку в руках, з самого малечку старші її вчили вишивати, шити, прясти, ткати. Придане кожна дівчина готувала собі сама. Скриня та її вміст символізували працелюбність та старанність нареченої.

Збереглися приказки «Яка скриня – така й господиня», «Добре господині, коли повна скриня».

Весільна скриня не лише зберігала майно нареченої, але й таїла в собі дівочі мрії про заміжжя та щасливу долю.

Скрине ж моя мальована!

Да не рік, не два пряла
Да не зимоньку ткала,
Да не літо білила
Весь рід обдарила.
Відчини мати ліску
Везем тобі невістку.

З волами, коровами
Ще й з чорними бровами,
Мальована скриня
Сама господиня.

Важливе значення мав і зовнішній вигляд скрині, адже саме сидячи на ній молода їхала до нового дому. Скриня завжди була розмальована. Це були рослинні орнаменти, зображення козака. Впродовж кількох століть образ козака Мамая зустрічається серед народних легенд, переказів та приказок. Його малювали на картинах, на предметах хатнього вжитку. Зображення козака Мамая набуло значного поширення в ХІІІ-ХІХ ст.

IMG_4367_новый размер

Жодному іншому творові давнього українського народного малярства  не судилося прожити таке довге життя в стількох варіантах, повтореннях і копіях. Основою композиції в народному малярстві є  постать козака, який переважно сидить, схрестивши ноги.

Найчисленніші колекції із зображенням козака Мамая зберігаються та експонуються Національним художнім музеєм України., Дніпропетровським історичним музеєм імені Дмитра Яворницького, Українським центром народної культури, Музеєм Івана Гончара.

Скрині відрізнялись одна від одної розміром, манерою оздоблення, змістом напису. Скриня, що експонується в залі №4 також має свою особливість. Зображений на ній козак Мамай – шульга. Він колоритний і своєрідний.    Скриня, яка експонується в залі №4 має темно-синій колір, прямокутну форму, її кути ковані залізом, на ляді навісний металевий замок, основа фігурно—вирізьблена. На ній традиційний малюнок – улюбленець нашого народу козак Мамай. Невідомий майстер зобразив його в кольорі: ліворуч під деревом сидить козак, вгорі над ним висять торба, люлька й порохівник, поруч, під деревом, стоїть рушниця та спис, на землі лежить шолом. До списа старанно припнуто коня. Кінь у червоній попоні на фоні дерев. Внизу традиційно розміщений іронічний напис про пригоди самого козака

Козак у думах і помислах українців уособлював народну силу духу, незламність волі в боротьбі з поневолювачами. У сучасних відвідувачів цей унікальний експонат – давня скриня – викликає неабиякий інтерес і зацікавлення історією та культурною спадщиною України.