Грудень 4, 2019

«Четьї-Мінеї» Дмитрія Ростовського

У залі №2 Національного музею літератури України в розділі «Українська барокова проза» експонується один з найзагадковіших і найцінніших експонатів музею – першодрук «Четьї-Міней» (“Житія святих”), том ІІІ Димитрія Ростовського (Туптала), виданий 1700 року за гетьмана Івана Мазепи в друкарні Києво-Печерської Лаври. Над «Житіями святих» у чотирьох томах письменник самозречено  працював 20 років, сам підносячись до найвищих духовних висот. У свою «всежиттєву» працю він укладав глибоку, віруючу душу. Це була найпопулярніша  книга серед українського народу, понад 10 разів перевидана тільки у 18 столітті.

IMG_3941

Том ІІІ святитель писав, живучи в келії в друкарні Києво-Печерської Лаври. Цю келію, в якій після смерті письменника покоїлись його мощі, під час першого приїзду в Україну 1843 року побачив Тарас Шевченко на хуторі Пальчики під Батурином у свого приятеля пасічника Прокоповича. Келія з мощами стояла в садку поряд вуликів. Одне з видань «Житій» було в родині Тараса Шевченка. Але чи було це прижиттєвим виданням,  чи пізнішим – невідомо. Тільки видання 1689-1705 років мало той просвітлений, чистий, непонівечиний церковною цензурою  стиль письменника,  адже Московська церква примусила виправляти мову «Житій» в наступних перевиданнях, для чого створювались цілі комісії. 25 років після виходу прижиттєві книги нищились і заборонялись синодом, московськими патріархами. Отже, музейний експонат – це примірник  єдиного авторського видання.

Книгу придбано від власника В.Токманя (м.Київ) на засіданні фондово-закупівельної комісії у 1985 р. (акт №300) без супровідної легенди. Книга особливо цікава тим, що на форзаці нижньої кришки оправи наявний автограф, що, ймовірно, належить Димитрію Ростовському (зміст напису: подяка пресвятій Богородиці і присвята своєї багаторічної праці Діві Марії). Його почерк добре відомий палеографам. Варто було б методом палеографічної трасології ідентифікувати автограф на нашому унікальному примірнику, який, до речі, не зафіксований у каталозі стародруків Я.Ісаєвича та Я.Запаска (тобто був їм невідомий).

IMG_3946

Святитель Димитрій Ростовський діяв у важкі часи Руїни в ім’я відродження України. Поет, драматург, прозаїк, композитор, учений-теолог, церковний діяч, ігумен багатьох монастирів України, Білорусі, Литви, якого навперейми запрошували церковні обителі своїм провідником, духівник гетьманів Самойловича й Мазепи, який, очевидно, був посвячений в усі наміри гетьманів. Він писав свої «Четьї-Мінеї» в складній і драматичній обстановці поневолення незалежної української церкви з боку Москви, в той  тривожний час, коли їх особливо потребувала українська церква. Ці книги, по суті, творили нову духовну ситуацію, нову релігійно-моральну атмосферу в народі. Зазначимо, що друкованого  слов’янського варіанту «Житій святих» на той час не мав жоден народ. Особливо любовно виписував письменник житія святих Києво-Печерської Лаври.

У рік, коли вийшла експонована в музеї  книга, літописець Самійло Величко записав: «Року 1700 в місяці генварі третя книга «Житій святих» трудами Богодухновенного мужа ієромонаха Димитрія Савича Тупталенка, составленая ним, на світ вийшла і любопитствуючих чоловік книжних духовною радостію серця наповнила». «Це був голос не самого літописця Величка – це був голос усієї України, усієї української церкви. І сама праця Д. Тупталенка була скарбом всеукраїнським» (І. Огієнко).