Грудень 21, 2019

Літературно-мистецька виставка «І прийшла святая днина…»

Літературно-мистецька виставка «І прийшла святая днина…» є частиною щорічного мініфестивалю сучасного мистецтва народних майстрів різдвяно-новорічного циклу. Відкриває виставку ікона «Святая Варвара» роботи невідомого художника II пол. XVIII – I пол. XIX ст. У народних звичаях вважалося, що Варвара «золотими нитками Ісусові ризи вишивала». А це означало, що, будучи покровителькою дівчат-вишивальниць, вона керувала їхніми намірами і руками, коли майбутні наречені вишивали сорочки своїм судженим весільні рушники, ткали та вишивали свої власні сорочки. Вишиті ікони й рушники – обов’язковий елемент інтер’єру української оселі, а у святкові різдвяні дві особливо ошатні.

IMG_3098_новый размер

Урочисту атмосферу виставки творять роботи сестер Галини та Світлани Махонюк – 30 вишитих рушників, що цьогоріч поповнили музейну колекцію. Відомо, що сестри Галина та Світлана Махонюк, члени Спілки майстрів народного мистецтва України, родом із села Омеляни, що на Рівненщині. Хоч тяжка хвороба прикувала їх до інвалідного візка й позбавила можливості пересуватися, та не зламала їхньої волі та сили духу. Українською вишивкою дівчата захопилися в Бориславській загальноосвітній санаторній школі-інтернат. Вони завжди вишивали разом (кожна зі свого кінця рушника), вигадували візерунки, малювали ескізи. У творчому доробку вишивальниць понад 300 полотен у найрізноманітніших техніках: хрестиком, гладдю, вирізуванням, виколюванням, занизуванням, штапівкою.

IMG_3673_новый размер

Про сестер багато писали. Так, письменник Володимир Лис у своїх есеях так писав про сестер Махонюк: «Є мистецтво, яким не лише захоплюєшся, а перед яким розгублюєшся. А вони просто жили: раділи й сумували, читали й мріяли, але вишивання стало тим маркером, через який сестер із маленького села на Волині зробив знаними по всій Україні і за її межами». Український священник і вишивальник ікон Дмитро Блажейовський назвав роботи сестер Махонюк «панською роботою», а волинянин Юрій Савка оцінює зворотний бік їхніх виробів.

Сестри відлетіли на ангельських крилах в інші світи: Світлана – 2009 року, а Галина – 2017 року, та пам’ять про них житиме в їхній творчості.

Їхні рушники – цілюща сила,
В них закодовано і радощі, й жалі,
Дає натхнення і дарує крила
Дух рідної волинської землі
                                           (Вікторія Рутковська)

IMG_3669_новый размер

Ікона – те, що має бути в оселі кожного православного християнина. Звертаючись із молитвою до святих, люди зміцнюють віру, відновлюють душевну рівновагу. На виставці представлено також 13 вишитих бісером ікон львівської народної майстрині Оксани Іваночко, які авторка надала для експонування в музеї.

IMG_3672_новый размер

Оксана Іваночко – член Національної спілки майстрів народного мистецтва країни, активна учасниця міжнародних та всеукраїнських художніх виставок. Неодноразово експонувалися в Національному музеї літератури України. Її роботи зберігаються в багатьох музеях України і за її межами, зокрема в Музеї Ватикану. Львівська майстриня є однією з послідовниць творчості священника-вишивальника Дмитра Блажейовського. Понад 25 років Оксана Іваночко захоплюється вишиванням ікони бісером. Мисткиня інтерпретує давні українські пам’ятки іконопису, щоразу поєднує нові композиційні елементи виконані в різних техніках: мальовані частини (лики святих та руки), виткані на кроснах та апліковані на площину, викладені мозаїкою, вишиті кількома способами в прикріп, нанизуванням, плетінням чи тканням.

Виставка триватиме по 20 січня 2020.