Грудень 1, 2020

Неопублікований лист Михайла Старицького

2020 року в Україні відзначається 180-та річниця від дня народження відомого письменника, видатного театрального і громадського діяча Михайла Старицького. Серед матеріалів, які зберігаються у колекції Національного музею літератури України і стосуються життя та творчості цієї неординарної особистості, окрему увагу привертає лист М.Старицького від 12 березня 1903 року до невстановленої особи. Рукопис, який не опублікований в жодному зібранні творів письменника, надійшов до нашого музею 1985 року у складі особистої бібліотеки українського поета, книголюба і колекціонера Миколи Терещенка. 

Старицький_Михайло

Цей лист виглядає як одна сторінка, складена вдвоє, розміром 20,0 х 24,4 см. Лист добре збережений, без ушкоджень, дещо пожовклий. Текст, який легко прочитується, написаний охайно, без авторських правок, дрібним зрозумілим почерком. Діловий і конкретний стиль листа відображає шляхетну і ввічливу манеру написання адресанта.

Р-1362_новый размер

Авторство листа не викликає сумнівів, оскільки підписаний особисто М.Старицьким і написаний його добре знаним почерком. У цьому листі письменник пише про свої видавничі плани – повідомляє про наміри видавати щороку збірку «Нова рада» та звертається  до невстановленої особи, яку називає «Високоповажний Добродію!» з проханням надіслати твори до цього видання. М.Старицький зазначає конкретну адресу, а також просить «добродія» переказати цю інформацію молодим письменникам, яких він запрошує до співпраці.  Варто нагадати, що листування письменника доволі об’ємне і охоплює понад тридцять років інтенсивної творчої праці митця. Відомо, що М.Старицький  листувався з багатьма письменниками, редакторами, артистами, громадськими і театральними діячами. Нині його листування налічує 149 опублікованих листів, які розпорошені по всій Україні та зберігаються у різних наукових установах, державних архівах, бібліотеках та музейних колекціях. На жаль, до наших днів не всі листи збереглися, виявлені та зібрані. Переважна більшість листів, що зберігаються в різних архівосховищах колишнього СРСР, досі не опублікована. І тут залишається великий простір для нових наукових досліджень.

Оскільки лист написаний невстановленому адресату, необхідно було  з’ясувати цю особу. Звернення до епістолярної спадщини М.Старицького допомогло нам виявити дещо цікаве.

Знайомство з опублікованими листами 1903 року привело до наступного. Можна припустити, що наш лист є одним із чотирьох листів, адресованих Василю Стефанику, Осипу Маковею, Богдану Лепкому і  Михайлу Грушевському, про які пише М.Старицький у листі до Івана Франка від березня 1903 року. Мабуть наш лист тому і без конверту, що І.Франко мав передати їх.

Друге припущення стосується листа до Михайла Коцюбинського від початку лютого 1903 року, в якому М.Старицький запрошує письменника до участі.  Можливо, наш рукопис – це ті самі «запросини», які М.Старицький надіслав М.Коцюбинському разом з листом. Або наш лист-запрошення – пану Чернявському, про якого М.Старицький також згадує у цьому листі. Варто нагадати, що Микола Чернявський – український письменник і видавець, який присвятив одну з поетичних збірок М.Старицькому. І хоча нам не вдалось достеменно з’ясувати саме  до рук якого письменника потрапив цей лист, зрозумілим стає одне – яким великим і добірним було коло запрошених до співпраці у новому виданні, і яку роль відігравав М.Старицький у літературному та видавничому процесі тієї доби.

Оригінальний рукопис, який став об’єктом нашого дослідження, написаний М.Старицьким за рік до смерті. І хоча останній період життя письменника був дуже важким, саме останні роки його життя були сповнені особливої напруженої праці, що і засвідчує наш музейний експонат. Саме на цей період припадає задум М.Старицького видати щорічний альманах «Нова рада». Письменник розпочав підготовку цього збірника і звернувся за матеріалами до українських письменників. На превеликий жаль, письменнику не вдалося особисто здійснити цей задум, але це зробили його родичі, друзі та шанувальники. 1908 року через чотири роки по смерті М.Старицького вийшов літературно-художній альманах «Нова рада», який став одним із найповажніших та найавторитетніших за складом та змістом авторів альманахом. До речі,  один із примірників  альманаху 1908 року знаходиться в колекції нашого музею і нині експонується в постійно діючій експозиції.

Варто додати, що лист демонструє особливості лексики, пунктуації, стилю та манери адресата. Відомо, що М.Старицький багато зробив для збагачення української мови: постійно працював над виробленням української літературної мови і наповнив українське слово новими змістовими відтінками. 

Лист-рукопис, який зберігається в колекції Національного музею літератури України, цікавий і цінний тим, що допомагає відчути дух епохи, поринути у творчу лабораторію Майстра, створити цілісне уявлення про Михайла Старицького – людину надзвичайно талановиту, духовну і патріотичну.

Лариса Омельяненко,
учений секретар