Травень 23, 2014

Скорботний шлях в Україну

       22 травня в Національному музеї літератури України відбувся надзвичайно багатолюдний літературно-мистецький захід пам’яті з  нагоди 153-х роковин з дня перепоховання на українську землю праху великого сина нашого народу, видатного поета, прозаїка, драматурга,  художника, громадського діяча  і провісника незалежної України Тараса Шевченка, чиє  200-річчя від дня народження відзначає цього року все прогресивне людство світу. Все його життя, його невмируща творчість стали символом боротьби за вільну, соборну Україну.

         У багатьох людей викликає певний подив таке пошанування цієї дати. Справді, від того, що поет навічно упокоївся б на Смоленському цвинтарі у Петербурзі, сила його таланту, певна річ, не змаліла б, і слава його перейшла б  будь-які кордони. Але той скорботний шлях, що його випало здолати Тарасові Шевченку на Чернечу гору, на береги Дніпра, – це не просто виконання поетового заповіту його шанувальниками, бо він ще за життя мріяв про «тихе пристанище і спокій коло Канева», ну і, звичайно, «Як умру, то поховайте…». Це місце стало живим  серцем України – сюди люди йдуть з молитвою, йдуть звірятися з Пророком не тільки   найсміливішими, високого громадянського звучання думками (згадаймо лиш О. Гірника, який 1978 року спалив себе біля могили Т. Шевченка в ім’я вільної, незалежної України за часів найжорстокішого зросійщення України), а й з найсвітлішими, найщемкішими прагненнями і надіями, які несуть на Чернечу гору молодята у день свого весілля.

Фото-1

У нашому актовому залі зібралися цього дня Герой України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка поет Іван Драч, літературознавець, глибокий знавець творчості Тараса Шевченка, доцент кафедри української літератури та шевченкознавства Інституту філології Київського національного університету  Світлана Задорожна, бандурист і викладач Стрітівської вищої педагогічної школи кобзарського мистецтва Олексій Остапчук, письменник і перекладач Юрій Рудницький, а також молодь – від молодших школярів до студентів столичних ВНЗ, курсантів Київського військового ліцею імені І. Богуна.

Фото-3

Як завжди,  цікавою була розповідь Світлани Задорожної про останню скорботну  путь і про резонанс, який викликала смерть Тараса Шевченка, видатного поета, академіка живопису, і в російському, і в українському суспільстві. Ця звістка поширилася зі швидкістю електрики, згадували сучасники, а  саме шлях на Чернечу гору описав Г. Честахівський: «Винесли гроб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому».

            У кожного з нас – свій шлях до Шевченка. Про це говорили гості, а студенти Київського національного університету театру, кіно, телебачення Іван Марченко, Анна Шейдюк, Віталій Дерев’янчук, бандурист Олексій Остапчук своєю творчістю засвідчили глибоку перейнятість думками і настроями Великого Кобзаря.

Фото-2

А курсанти-богунці виконали композицію, присвячену Т. Шевченку та пісню «Україна» (сл. і муз. Т.Петриненка). Разом з ними у композиції брали участь і курсанти-нахімовці із Севастополя, які нині теж навчаються в цьому ліцеї. Пам’ятаєте телерепортажі часів окупації Росією Криму, коли взвод юнаків-нахімовців гордо співав гімн України перед лицем небезпеки – це представники тих самих юних патріотів, які тоді показали приклад любові до Вітчизни багатьом дорослим. Тож чи не Шевченків заповіт «Свою Україну любіть…» живе у серцях цих юнаків, яким ми сьогодні вже можемо сміливо довірити  долю нашої держави!

Виступ курсантів 22.05.2014 року