Липень 25, 2017

Відкриття виставки до 110-річчя від дня народження Василя Мисика

Виставка «Слова ті, як злива ласкава, травнева…» присвячена 110-річчю від дня народження видатного українського поета, перекладача Василя Мисика.

Це Поет величний і масштабний, один з найоригінальніших філософських ліриків в українській літературі, «світоч українсько-іранського літературного єднання» (Д.Павличко). Завдяки його таланту і невтомній праці українська культура збагатилася геніальними перекладами світової класики: на виставці представлені унікальні видання перекладів творів Р. Бернса ( у співавторстві з М. Лукашем), Шекспіра, Омар Хаяма, Гафіза, Махтумкулі, ін. Григорій Кочур назвав переклади Мисика драм Шекспіра конгеніальними, а переклад «Ромео і Джельєтти» – найкращим з українських перекладів.

2

Поетичний талант прокинувся у Василя Мисика ще в школі під впливом збірки А. Кримського «Пальмове гілля», творів П. Тичини – унікальні видання їхніх творів, фотографії, дослідження поезії Сходу – в окремому розділі експозиції. Музей має прекрасну добірку періодики 1920-1930 рр., де надруковані ранні вірші та переклади Мисика, літературні есе під псевдонімом В.Норд, статті про нього В. Поліщука, Я. Савченка, Г. Гельфандбейна, тощо.  Разом з першими збірками поезій  «Чотири вітри», есе «Казахстанська магістраль»  ці раритетні примірники представлені у перших трьох вітринах.

3

Окремий розділ виставки присвячений періоду ув’язнення В.Мисика в 1934-1939 рр. на Соловках, де він зустрівся восени 1936 з М. Зеровим та П. Филиповичем.. Колекція листівок  з краєвидами Соловецького монастиря,  колючий дріт і камінь з місць, де гинув цвіт України, репродукція картини «Богоматір» Опанаса Заливахи відтворюють  атмосферу  тяжких випробувань. Про свою перемогу  над обставинами поет скаже у вірші «Вишні»:

Ми цвіли й тоді, але недаром:                                     Бо своїм цвітінням і терпінням

Била злоба ворога, коли                                                Ми вам здалеку допомогли

Бачив, як ми квітнем серед диму й грому.              Все знести, все здужать – і прийти додому!

Пора «третього цвітіння» подається окремим комплексом, через оригінальну творчість, переклади і літературно-критичні есе. В 1960—1970-х рр. з’являються нові збірки поезій, прози. Серед  експонатів унікальні примірники книг з автографами Мисика, Лукаша, автографи листів В. Мисика до Марії Пригари (експонується її фото 1927 р, збірка «Чорнотроп»,  за яку В. Мисику так і не присвоїли звання лауреата Шевченківської премії, з дарчим написом Марії Пригари).

Поет шкодував, що  не оприлюднював своєї інтимної поезії. Всю пристрасть і свій яскравий темперамент  він розкрив в перекладах з Гафіза, Рудакі, Хаяма, Румі, Фірдоусі, французьких, німецьких, англійських ліриків.

Поезію Мисика органічно доповнюють репродукції творів О. Заливахи. Обох митців поєднала заглибленість у національний фольклор, тепла колористика, багата ритміка і м’яка пластика.

Афіша Василь Масик до 110р