Січень 3, 2018

До 80-річчя від дня народження Василя Стуса

 

Портрет Василя Стуса пензля Віктора Зарецького

image001

У 1996 р. до Національного музею літератури України надійшла частина мистецької спадщини та родинного архіву художників Віктора Зарецького та Алли Горської, передана їх сином Олексієм Зарецьким. Серед експонатів три портрети Василя Стуса роботи Віктора Зарецького: два графічні і одна велика картина – «Василь Стус орач».

Віктор Зарецький (1925-1990) – художник-нонконформіст, один з найяскравіших митців другої половини ХХ століття, працював у стилі українського модерну. Разом із дружиною художницею Аллою Горською був серед лідерів правозахисного руху шістдесятників. З Василем Стусом вони познайомились в 1963 році, коли поет став аспірантом Інституту літератури АН УРСР. Митців об’єднували високий ступінь таланту та спільність поглядів на українське мистецтво. Всі троє були активними учасниками зібрань у Клубі творчої молоді «Сучасник», який дів у колишньому Жовтневому палаці з 1960.

Після закриття Клубу зібрання перемістились до майстерні Зарецького-Горської, помешкань Світличних та Дворків. Як писав Дмитро Стус, там говорили про Рільке і Гельдерліна, сперечались про новітні віяння в малярстві чи літературі, обговорювали біжучі політичні події – «майже непомітно Василь Стус став одним із лідерів цих зустрічей. До його думки прислухалися».

Взаємини Василя Стуса з родиною Зарецького -Горської були теплими. Художники відвідували поета в Донецьку, коли працювали над мозаїками. В 1966 році вони разом підписали спільне клопотання на захист репресованого художника Опанаса Заливахи. У 1968 році підписали «Лист 139-ти» до Генсекретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва, протестуючи проти арештів молодої  інтелігенції в Україні та Москві.

Художниця Галина Зубченко згадувала, як вони разом з Аллою Горською робили з Василя начерки: «Зовсім не відчувалось, що Василь молодий. До нього ми ставились з великою повагою, як до рівного».

Трагічна загибель Алли Горської в листопаді  1970 року приголомшила всіх. На похороні Алли Горської, який перетворився на мітинг протесту, Василь Стус ніс її портрет. Над могилою він прочитав поезію, їй присвячену- «Ярій, душе. Ярій, а не ридай».

Василь Стус справляв на Віктора Зарецького величезне враження. Серед графічних портретів митця є кілька зображень Василя Стуса. Як зазначав син художника, портрет з книгою поезій Рільке було створено у грудні 1971 року, за місяць до арешту поета. Ця робота експонується в музеї в залі, присвяченому творчості шістдесятників.

 image003

Саме цей портрет з натури став основою для створення великого полотна «Василь Стус орач». Верхня частина постаті повністю відповідає зображенню поета з книгою – вона обведена олівцем. Василь Стус в білому одязі оре землю. Там, де пройшов його плуг, земля стає білою, вкритою писанками, попереду – суцільне чорне тло. Вгорі над ним летить яскравий птах – жар-птиця. Образ орача підказав художнику Василь Стус. Митець згадував: «Це була інтелігентна, м’яка, ніжна людина, але коли йшлося про інтереси народу, принципи – він ставав залізний. Те, що витримав Стус, не вкладається в голові. На таке здатен не кожен. Напевне, сил йому давав Господь Бог. Василь казав, що коли б усе було гаразд, він був би орачем, На моїй картині він – орач, а над ним – птах небуття». Цікаво, що художник сакралізував образ поета – на писанці біля його руки зазначено літери «ВС».

image005

Велике полотно (130х184см) темперою митець написав за кілька місяців до свого відходу. На звороті дати 1989-1990. Це видіння життя Поета в іншому світі, де він продовжує працю на українській ниві. Ця робота в стилі українського модерну серед кращих в спадщині Віктора Зарецького. Вона часто експонується на музейних виставках, присвячених шістдесятникам, а також окремих виставках до річниць Василя Стуса.

 

Наталя Кучер, старший науковий співробітник