Березень 12, 2018

Рукописна книга «Ліствиця» Іоана Синайського

В четверту неділю Великого посту Православна церква вшановує преподобного Іоана Ліствичника – письменника аскета УІ ст.

Його твір «Ліствиця райська» ще за життя автора став одним з найпоширеніших підручників духовного вдосконалення християн. Зважаючи на значення твору в духовному та культурному просторі та величезну кількість перекладів, один із її рукописних списків експонується у першому залі Національного музею літератури України.

Цей рукописний список кінця ХУІ – поч. ХУІІ ст. з’явився у фондах музею у 1985 році від художника-колекціонера П.П. Чобітька. Книга має 351 сторінку, написаних чорним чорнилом та червоною фарбою. На початку вміщено три кольорові ілюстрації. На двох зображено Іоанна Синайського з книгою та монастирською братією. Лаконізмом та винахідливістю вирізняється третя ілюстрація з назвами розділів у вигляді сходів. Незвичність у тому, що зміст іде не зверху донизу, а навпаки: верхня сходинка із назвою «любов» сягає зеленої хмарки – небес. Бо, за Іоаном Синайським, саме любов є тим скарбом, який ми покликані віднайти на землі, щоб взяти з собою у вічність.

«Ліствиця»– єдина книга ігумена Синайського монастиря Іоана, в якій він описав свій досвід аскета. Народився пр. Іоан в УІ ст. у Візантії. В шістнадцять років прийшов у Синайський монастир, де навчався у старця Мартирія  дев’ятнадцять років, а після його смерті провів в усамітненні ще двадцять. Згодом його обрали ігуменом, але через чотири роки він повернувся до самоти і відійшов в інший світ, коли йому виповнилось вісімдесят.

Чернече життя, за Іоаном Синайським, є шлях безперервного і тяжкого поступу по сходах Бого-і-самопізнання. І в своїй праці він розглядає людські вади та осмислює можливості їх усунення. Двадцять три розділи книги описують гріхи та способи боротьби з ними, а решта сім – чесноти та способи їх надбання.

Цей твір виявив великий вплив на християнську культуру і з ІХ ст. Іоан Синайський (за назвою книги він став називатись Ліствичником) став вшановуватись візантійською церквою як преподобний. Вже в ХІ ст. в монастирі Св. Катерини на Синаї, де преподобний Іоан був ігуменом, з’явилась ікона, із зображенням ченців, які піднімались по тридцяти сходинках; сам же автор знаменитого твору був вписаний у небесний простір. Саме на «Ліствицю» спирались ісихасти ХІУ ст., прихильники центрального у візантійській духовності того часу вчення про природу божественного світла.

У всіх осередках християнства «Ліствиця»  поширювалась в перекладах – слов’янськими мовами, латиною, вірменською, грузинською, арабською, сирійською. Перший слов’янський переклад з’явився в Болгарії в Х ст. На Заході «Ліствиця» була перекладена латиною францисканцями Анжело Кларено та Амброджо Травескарі. Перше видання латинською мовою вийшло у Венеції в 1531 р. «Ліствиці» в іспанському перекладі було суджено стати першою друкованою книгою на американському континенті.

«Ліствиця» була добре відома у Києво-Печерському монастирі – «Києво-Печерський Патерик» (список 1462 р.) її двічі цитував – у життєписі святого Святоші та у слові про преподобних Федора та Василія. У 1627 році в Лаврській друкарні вийшла книга «Тріодь пісна», у якій було вміщено «Житіє Іоана Ліствичника, від Данила монаха списане».

Одне із видань стало улюбленою книгою Миколи Гоголя, він завжди возив її з собою. На думку дослідника К.Д.Зеємана, саме їй зобов’язаний іменем та особливістю характеру головний герой «Шинелі», вказуючи на Акакія Саваїта, про якого йдеться у четвертому розділі. Історія лагідного Акакія, учня жорстокого старця, наводиться в розділі про послух як приклад бездоганного смирення. Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Акакія 20 липня.

Ця книга стала цінним документом про життя християнських  подвижників, та  видатною пам’яткою золотої доби патристичної  літератури.

Наталя Кучер
науковий співробітник

Національного музею літератури України