Червень 27, 2018

ДІАЛОГ ПОКОЛІНЬ: Олекса РІЗНИКІВ, Станіслав БОНДАРЕНКО


Днями у Національному музеї літератури України відбулася незвичайна одесько-київська зустріч із шанувальниками красного письменства: в гості до киян і до свого молодшого побратима прибув відомий одесит-мовознавець і поет-звитяжець Олекса Різників, який свого часу мужньо відбув два терміни таборів радянського ГУЛАГу.

 IMG_8785_новый размер IMG_8795_новый размер

 

Під час зустрічі відбувалася презентація випущених видавництвом «Український пріоритет» нових видань обох авторів: «Українська мова – спадщина тисячоліть, або Чим наша мова багатша за інші» Олекси Різникова і «З ким МІСто говорить» та «Лев і рев – very wеll! ПАЛІНДРОскоші свіжі» Станіслава Бондаренка. А в центрі цього діалогу була серйозна розмова про набутки і втрати в літературі й житті, про те, чому українці, які свого часу складали більшість у таборах радянського ГУЛАГу, не мають досі таких здобутків, як, скажімо, Польща й Чехія, якими в перехідні часи керували політв’язні Валенса та Гавел.

IMG_8847_новый размер

Модератор зустрічі Володимир Шовкошитний, котрий свого часу разом із присутнім Василем Овсієнком зумів, попри шалений спротив російських властей, вивезти з ГУЛАГівських цвинтарів тіла звитяжців В.Стуса, Ю.Литвина й О.Тихого для перепоховання у Києві (1989), на початку зустрічі відзначив, що різниця між його та Бондаренковим поколінням вісімдесятників і поколінням Олекси Різникова нібито невелика – якихось 20 років, але на долю шістдесятників випали найбільші випробування і їхня заслуга в здобутті нашої Незалежності та свободи найбільша. Тому надзвичайно важливо обом поколінням чути одне одного та «звіряти суспільні й творчі годинники»…

IMG_8906_новый размер IMG_8916_новый размер

…Ця одесько-київська зустріч відбувалася через кілька годин після поховання Івана Драча в його рідних Теліжинцях – тож, звичайно, не забули пом’янути видатного поета. На екрані всі побачили живого Драча, який говорив добрі й мудрі слова про побратимів (фрагмент фільму «Кирилиця київських вулиць», який і нині можна побачити на Ютубі). А на столі горіла свічка, яку Станіслав Бондаренко привіз нещодавно від Дому пресвятої Богородиці Марії, розташованого на Солов’їній горі неподалік античного міста Ефес – там, де Богоматір прожила дев’ять років, нині храм на її честь (тепер це Туреччина).

IMG_8932_новый размер IMG_8787_новый размер

Голова Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих Орина Сокульська, до речі, сестра репресованого священика Ярослава Лесіва, нагадала, що Олекса Різників є також головним редактором відродженого нещодавно журналу цього шанованого товариства – «Зона», отже його мовна й літературна робота продовжується не лише в книжках та створених ним словниках.

IMG_8987_новый размер

Доктор філологічних наук, директор Інституту української мови НАНУ Павло Гриценко підкреслив особливу роль та врожаї Олекси Різникова на ниві нашої мови. Він також показав раритет-зшиток з ранньою, студентською роботою Олекси Різникова та підкреслив, що політв’язнів об’єднувала саме мова, яка є головним кодом народу й кожного суспільства.

IMG_8952_новый размер

Звучали чуттєві вірші обох авторів, а також сувора проза документів, зокрема й текст направленої проти сваволі компартії тієї листівки, що молодий Олекса Різників створив з товаришем і розповсюджував у Кіровограді та Одесі в далекому 1958 році і за яку отримав перший термін ув’язнення.

Василь Овсієнко теж говорив про унікальність постаті О. Різникова і про те, що сам він продовжує працювати в Харківській правозахисній групі, отже – в тому напрямку, що й раніше.

IMG_8969_новый размер

Михайло Якубівський, який пройшов найжорстокіші радянські психушки і який при пенсії 1500 гривень не має жодної підтримки від держави, зазначив, що якби в нас була більш українська влада, сам цей вечір-діалог показували б на центральних телеканалах. Він також подарував О. Різникову та Ст. Бондаренку диски з піснями Т. Кукурузи на вірші свого незабутнього брата-дисидента та на свої власні.

IMG_9032_новый размер

Доктор філології Григорій Клочек з Кропивницького розповів про те, як саме від Олекси Різникова він уперше отримав передруковану Олексою Сергійовичем самвидавську роботу Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація» і який вплив вона справила на нього та на його знайомих.

IMG_8819_новый размер

IMG_9016_новый размер

IMG_8948_новый размер

Народна артистка України Тетяна Яблонська подякувала обом творцям «діалогу поколінь» і в свою чергу отримала подячний букет від чоловіків. А відома київська поетеса Ірина Іванченко чуттєво прочитала два вірші Станіслава Бондаренка, які написано, так би мовити, від імені жінки: «Молитва молодої» та паліндромну «Нову пісню над піснями». А недавній вірш «Одеська одіссея», присвячений Олексі Різникову, озвучив сам автор-побратим:

 

Щось в Одесі душнувато,

наче стало мало моря:

може, краде чудь та меря,

може, «вати» забагато?

 

Чи в Одесі є Одеса,

на яку душа ведеться?

Є! – під назвою Олекса,

як глибинна антитеза.

 

Хоч не знають Дуся, Хаїм,

що гучні свої сонети

він ладнав, як пістолети,

в лоб вождям і вертухаям,

 

та якби Шекспір, Петрарка

заявилися в Одесу,

обняли б тебе, Олексо, –

от підтримка і припарка!..

 

Перш ніж станеш ти проспектом,

чи майданом, чи бульваром,

дай обнять тебе з респектом.

Ще з тобою помольфарим…

 

Згадали також, що Всеукраїнську премію імені Ярослава Дорошенка за сонети, яку зазвичай вручає мер Івано-Франківська, два роки тому отримав Олекса Різників, а наступним лауреатом став саме Станіслав Бондаренко.

В залі спостерігалася доволі широка географія присутніх гостей і промовців з різних куточків України, хоча й переважали кияни: голова Київської організації НСПУ Володимир Даниленко і його заступник Вано Крюгер, доктор філологічних наук, професор КНУ ім. Т. Г. Шевченка Мирослава Гнатюк, письменник-дослідник Георгій Чорний та відомий розвінчувач російських міфів, автор «Українського пріоритету» Михайло Лукинюк, кінорежисер-документаліст, Шевченківський лауреат Михайло Ткачук, який є автором пронизливої стрічки про повстання українців у Норільському таборі ГУЛАГу, заслужений журналіст України Іван Малюта, дружина незабутнього Миколи Мирошниченка Лариса Мірошниченко та інші. Прибули й гості з інших областей: рідна сестра Олекси Різникова Валентина зі Сміли, голова Херсонської ОО НСПУ Олександр Гунько, поет Олександр Косенко, який нині мешкає в Одесі, та інші літератори, науковці, дисиденти.

Звичайно, не всі крапки в цьому діалозі поколінь розставлено: дехто з промовців серед головних причин гальмування розвитку держави й нашої культури вбачає саме довготривалість, у порівнянні з тими ж Чехією та Польщею, кривавого більшовицького режиму на українських теренах і винищення ГУЛАГом та Голодомором мільйонів активних людей, інші найбільшим гальмом вважають задавнену неукраїнськість влади, пристосуванство перефарбованих і нелюстрованих комуністів на всіх щаблях та злочинне потурання олігархам… Але в масі своїй учасники діалогу єдині, і він безперечно продовжується – у книжках і саме на таких зустрічах.

IMG_8802_новый размер IMG_8821_новый размер IMG_8814_новый размер IMG_8823_новый размер IMG_8835_новый размер IMG_8840_новый размер IMG_8870_новый размер IMG_8888_новый размер IMG_8891_новый размер IMG_8908_новый размер IMG_8909_новый размер IMG_8923_новый размер IMG_8930_новый размерIMG_8943_новый размер IMG_8956_новый размер IMG_8995_новый размер IMG_8999_новый размер IMG_9004_новый размер IMG_9021_новый размер IMG_9043_новый размер IMG_9051_новый размер IMG_9055_новый размер IMG_9059_новый размер IMG_9061_новый размер IMG_9075_новый размер IMG_9076а_новый размер IMG_9077а_новый размер