Липень 20, 2018

Портрет Івана Драча

Портрет Івана Драча «Калинова балада» пензля Алли Горської: історія написання

В колекції Національного музею літератури України зберігається картина «Калинова балада. Портрет Івана Драча» художниці-шістдесятниці Алли Горської.

В українському мистецтві другої половини ХХ століття Алла Горська (1929-1970) відома як талановита художниця-модерністка. В історію України вона увійшла як учасниця правозахисного руху, одна із його лідерів.

Іван Драч (1936-2018) – поет-новатор, перекладач, есеїст, сценарист, один із найвидатніших українських митців  другої половини ХХ ст.

Вони познайомилися в Клубі творчої молоді «Сучасник» 1962 року. Мистецьке бунтарство Драча: «Художнику – немає скутих норм. Він – норма сам, він сам в своєму стилі» («Смерть Шевченка») було суголосним волелюбній Аллі Горській. Їх єднали спільність естетичних смаків, новаторська колористична поетика, захоплення світовим мистецтвом.

У 1961 році в «Літературній газеті» опублікована феєрична поема Івана Драча «Ніж у сонці», яка викликала бурхливу реакцію. Збірка «Соняшник» 1963 року стала подією в літературі. Алла Горська придбала десятки примірників і дарувала друзям. Художниця почала вводити образ соняшника в портрети сина Олексія та Євгена Сверстюка.

 Мисткиня розпочала роботу над полотном 1963 року (рік публікації «Соняшника»). На досить великому полотні – 99 х 131 см зображено погруддя Івана Драча, до якого прихилилося молоде дівча, уквітчане кетягом калини. На передньому плані внизу на весь формат величезні руки поета, які тримають дівчинку. Над головою Івана Драча яскраве коло – німб? сонце? Обличчя оранжеве – найвиразніший колір його поетики того часу. Крізь тло проступають впізнавані образи світової культури. Вирішення метафорично-умовне. Іван Драч не позував Аллі Горській – ця робота, цілковитий витвір її багатої уяви, була здійснена на основі спостережень та фотографій  поета.

Після протесту на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» 4 вересня 1965 року в Києві рух шістдесятників з мистецького руху перетворився на політичний. Алла Горська стала однією з найяскравіших його постатей.

У листопаді  1965 року Іван Драч підписав колективну заяву з вимогою пояснень арештів української інтелігенції. Ще раніше, того ж року, він приїздив разом з Ліною Костенко та В’ячеславом Чорноволом до Львова на підтримку в суді Михайла Осадчого та братів Горинів. 15 листопада 1967 року разом із Аллою Горською, Іваном та Надією Світличними він був присутнім на процесі над В’ячеславом Чорноволом у Львові. Після винесення суворої догани на чергових партзборах СПУ він «засудив» свої вчинки.

Алла Горська продовжувала писати сміливі модерні твори, підтримувала родини політв’язнів. Після закриття Клубу саме помешкання подружжя Віктора Зарецького та Алли Горської стало одним із центрів національного руху. Алла Горська ставала символом свободи, неформальним лідером шістдесятників: 1968 року вона підписала «Лист 139-ти» до Леоніда Брежнєва, за що була виключена зі Спілки художників України. В листопаді 1970 склала протест до Верховного Суду УРСР про незаконність і жорстокість вироку Валентину Морозу. Через кілька днів Аллу Горську знайшли вбитою при нез’ясованих обставинах. Її похорон перетворився на мітинг протесту. Василь Стус прочитав щойно написану поезію «Ярій, душе, ярій, а не ридай…». Згодом вірші написали Ігор Калинець, Євген Сверстюк, Атена Пашко, Яр Славутич. Іван Драч також присвятив пам’яті Алли Горської поезію «Твоя пронизливо і біла…».

Портрет-картина «Калинова балада» була подарована Національному музею літератури України Іваном Драчем у 1996 році й з того часу десятки разів  експонувалася на музейних виставках.

Наталя Кучер, старший науковий співробітник