Серпень 2, 2018

Презентація роману Ак Вельсапара «Помста роду Лисиці»

IMG_9606a_новый размер

Національний музей літератури України завжди радо приймає урочисті заходи і презентації проектів та видань майстрів слова. То ж, останнього липневого вечора до нас завітав особливий гість, все життя якого схоже на пригодницький роман з елементами соціально-психологічної драми та політичного трилера, примхливо приправлений романтикою, комедією й мудрістю.

IMG_9607_новый размер IMG_9610_новый размер

Йдеться про Ак Вельсапара, поета та прозаїка туркменського походження, який вже майже чверть століття живе в політичній еміграції у Швеції. Він є членом шведської Спілки письменників та почесним членом Міжнародного ПЕН-клубу. Його твори відомі по всьому світу, переведені багатьма іноземними мовами, зокрема українською. Отже, 31 липня у стінах Музею літератури презентувався роман Вельсапара «Помста роду Лисиці» (видавництва «Український пріоритет»), перекладений українською письменником, поетом та перекладачем, президентом Міжнародної літературно-мистецької Академії України Сергієм Дзюбою, якого з автором пов’язує давня творча дружба й співпраця на перекладацькій ниві.

IMG_9617_новый размер IMG_9612_новый размер

«Помста роду Лисиці» – романтична розповідь про кохання людини, яка відчуває загострену жагу до життя, розуміючи, що примхою долі воно може обірватися будь коли, й тому так важливо сповна прожити відведений час, відчути єдність минулого та майбутнього, відчути себе елементом Всесвіту та навчитися справді співчувати та прощати. Це історія саме про таке кохання в усій багатогранності його прояву, що врешті дозволяє людині побороти страх смерті, піднятися над слабкістю буття й перемогти.

Творча зустріч з автором цієї насправді дуже цікавої книги Ак Вельсапаром подарувала відвідувачам незабутні враження від людини, чия сила духу та незламність викликає справжню повагу та захоплює.

IMG_9690_новый размер

Закінчивши факультет журналістики МГУ, Ак Вельсапар повернувся до Туркменістану, де працював журналістом на столичному телебаченні та в пресі. Увійшовши до лав Спілки журналістів СРСР, а згодом – Спілки письменників, Ак усвідомлював відповідальність обраної професії й сміливо піднімав у своїх репортажах та нарисах найгостріші питання тодішнього Туркменістану, зокрема, дитячу й материнську смертність, катастрофічне висихання Аральського моря та згубний шлях бавовняної монокультури в агросекторі. Його ім’я було на вустах читачів, його матеріали мали неабияку популярність, його книжки любив народ.

На початку 1990-х років Ак Вельсапар брав активну участь у громадянських процесах формування державності незалежного Туркменістану, відстоював інтереси простих людей, викривав зловживання влади та корумпованих політичних діячів. Влада не пробачила йому – 1993 року його було оголошено «ворогом туркменського народу», а його книжки – вилучені з магазинів та бібліотек та знищено. Ак Вельсапар змушений був емігрувати спочатку до Москви, де продовжував свої журналістські розслідування зловживань вищого керівництва Туркменістану, а на початку 1995 року переїхав до Швеції. Саме ця затишна скандинавська країна стала йому справжнім домом та подарувала міжнародну популярність творам Вельсапара. Зокрема, роман «Кобра», в якому туркменська влада вбачає іномовний пасквіль на Туркменбаші, отримав низку винагород та широкий резонанс в читацьких колах усієї Європи. Власне, саме після видання цієї книги Ак Вельсапар став вигнанцем у вітчизні, чиї твори досі заборонено у Туркменістані.

Автор більш ніж двох десятків книжок та поетичних творів, який пише шведською, туркменською та російською мовами, Ак Вельсапар неодноразово отримав міжнародні літературні винагороди. В Україні за книгу «Смарагдовий берег» (також у перекладі Сергія Дзюби) він став лауреатом Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф». Українському читачеві знайомі твори Вельсапара, опубліковані на шпальтах таких видань, як «Українська літературна газета», журналів «Всесвіт», «Березіль», «Кур’єр Кривбасу», «Золота пектораль», «Дзвін», «Бористен», на порталі «Укр.Літ» та багатьох інших.

…Післясмак цього заходу залишився дуже приємним. Адже, незважаючи на складну та, часом, трагічну долю, Ак Вельсапар всією своєю сутністю випромінює природний оптимізм та позитив, й неможливо не повірити його щирій посмішці, яка стверджує: «Чесні та добрі люди завжди перемагають».

IMG_9627_новый размер IMG_9622_новый размер IMG_9643_новый размер IMG_9631_новый размер IMG_9645_новый размер IMG_9646_новый размер IMG_9635_новый размер IMG_9653_новый размер IMG_9661_новый размер IMG_9676_новый размер IMG_9681_новый размерIMG_9695_новый размер IMG_9701_новый размер IMG_9703_новый размер IMG_9713_новый размер IMG_9731_новый размер IMG_9742_новый размер IMG_9718_новый размер