Київський літературно-меморіальний музей-квартира Миколи Бажана

Київський літературно-меморіальний музей-квартира М. Бажана, філіал Національного музею літератури України, відкритий до 100-річчя від дня народження поета у жовтні 2004 року.

Микола Бажан (1904-1983)

Микола Бажан (1904-1983)

Музей знаходиться в квартирі, де мешкала родина Миколи Платоновича та Ніни Володимирівни Бажанів майже 40 років. Основу колекції складають побутові речі, документи, матеріали, мистецька колекція та бібліотека М. Бажана, передані державі за заповітом Н. Бажан-Лауер.

У музеї-квартирі відтворені інтер’єри, в яких жив і творив самобутній поет, філософ, блискучий перекладач, літературознавець, мистецтвознавець, кіносценарист. Робочий кабінет, вітальня, мистецька бібліотека, кімнати дружини  та батька поета передають атмосферу другої половини ХХ століття, духовний світ митця, багатогранність його захоплень. Тут експонуються особисті речі та документи Миколи Бажана, його рукописи та автографи, оригінальні світлини, першовидання творів та перекладів, унікальна бібліотека та мистецька колекція.

У музеї-квартирі експонується колекція творів образотворчого та декоративного ужиткового мистецтва майстрів Західної Європи і Сходу, зібрана самим господарем та його дружиною. Збірка живопису складається з полотен українських та російських майстрів – К.Трутовського, С.Васильківського,     М.Пимоненка,     В.Кричевського, І.Труша, К.Білокур, М.Дерегуса, М.Глущенка, І.Макогона, робіт західноєвропейських майстрів ХVІІ-ХVІІІ ст. Колекція графіки ілюструє глибоке знання та захоплення митця  цим видом образотворчого мистецтва. Стіни передпокою та коридору прикрашають італійські гравюри ХVІІІ  та ХХ ст., графіка українських майстрів, середньоазіатські мініатюри ХVІІІ-ХІХ ст. Завдяки вишуканому смаку господині домашній затишок в оселі створюють старовинні меблі, численні предмети посуду та декоративно-ужиткового мистецтва – вироби і народних майстрів, і відомих західноєвропейських мануфактур. Серед них антична кераміка Північного Причорномор’я, українське гутне скло, італійська майоліка, межигірський фаянс та косівська кераміка.

Фонди музею М. Бажана нараховують близько 12 тисяч одиниць збереження.

Микола Бажан народився 9 жовтня 1904 року у м. Кам’янці-Подільскому на Хмельниччині в родині військового топографа. Дитинство та юність поета минули спочатку в Кам’янці-Подільскому, а потім в Умані – старовинних українських містечках з багатою історією. Навчався в Уманській чоловічій гімназії, згодом у Кооперативному інституті та Інституті зовнішніх зносин у Києві. Проте жоден з цих навчальних закладів не закінчив: перший через нелюбов до комерції, другий – у зв’язку з його закриттям.

Фрагмент меморіальної експозиції _Вітальня Миколи Бажана

Фрагмент меморіальної експозиції _Вітальня Миколи Бажана

Перший вірш „Хай море зрадливе хвилює” написав у 15-річному віці. Перша рукописна збірка віршів „Контрасти настрою” з присвятою „Моїй мамі” датована 1920-1921 рр. В цих поезіях звучить не тільки згадка про далекий гуркіт гармат, а й хлоп’ячі переживання, пов’язані з першою закоханістю та гіркими розчаруваннями.

В літературне життя Миколу Бажана вводить лідер українських футуристів Михайль Семенко. Та більший вплив на юнака мали, мабуть, експресіоністичні вистави Л. Курбаса в „Березолі”, а пізніше О. Довженко, з яким Бажан познайомився в ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління). На межі 20-30-х рр. М. Бажан переживає творче піднесення. Одна за одною виходять збірки поезій „17-й патруль” (1926), „Різьблена тінь” (1927), „Будівлі” (1929). Твори вирізнялися пристрасною патетикою, багатою лексикою, прагненням осмислити минуле України в контексті світової історії. Підданий гострій критиці за відхід від революційної тематики, М. Бажан у поемі „Гофманові ніч” (1929) розкриває трагедію безсилля митця у ворожому для нього оточенні.

В цей час М. П. Бажан багато сил і часу віддає наймолодшому з українських мистецтв – кіномистецтву (у 20-30-і рр. він автор понад 10 сценаріїв художніх і документальних фільмів, редактор журналу „Кіно”).

У 1929-1930 рр. створює епохальні твори „Гетто в Умані” та „Сліпці” (до нас дійшло тільки 2 частини цього твору). Після публікації 1-ї частини поеми „Сліпці”, де поет пророкував майбутнє відродження України, подальше друкування її було заборонено, автор затаврований комуністичною критикою як „націоналіст”.

На початку 30-х рр. кінематографічні зацікавлення відтісняються мистецтвом художнього перекладу. В життя поета на довгі роки ввійшла Грузія, там він знайшов чимало друзів, грузинська тема простежується в багатьох його творах. Грузія увінчала його премією Шота Руставелі, відзначила званням „Заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР” за неперевершені переклади „Витязя в тигровій шкурі” та „Давитіані” Д. Гурамішвілі. Завдяки перекладу славнозвісної поеми Ш. Руставелі у 1939 році М. Бажан отримує замість ордера на арешт орден Леніна…

З перших днів війни (1941-43 рр.) М. Бажан – редактор фронтової газети „За Радянську Україну!”, що розповсюджувалася на окупованих фашистами територіях. В цей час виходять історична поема „Данило Галицький”, цикли віршів „Сталінградський зошит”, „Київські етюди” та ін.

Фрагмент меморіальної експозиції Кабінет Миколи Бажана

Фрагмент меморіальної експозиції Кабінет Миколи Бажана

У 1943-49 рр. – М. Бажан заступник Голови Ради Міністрів УРСР; голова правління Спілки письменників України (1953-59). Як урядова особа він часто бував за кордоном, виступав на Генеральній асамблеї ООН в Лондоні, Нью-Йорку, брав участь у численних конференціях, ювілейних торжествах. Наслідком таких поїздок стали збірки „Англійські враження”, „Італійські зустрічі”. Особливе місце в творчості і долі Бажана займала Італія. Майже десятиліття (1960-68) він був віце-президентом Європейської спільноти письменників (КОМЕСУ). Особливого значення надавав широкій популяризації української мови та культури в країнах Європи.

З 1957 року і до останніх днів – головний редактор Головної редакції Української Радянської Енциклопедії (УРЕ). За його ініціативою та під його науковим керівництвом було здійснено два виданняУкраїнської Радянської Енциклопедії, також видано „Історію українського мистецтва”, Шевченківський словник, почато роботу над Українською Літературною енциклопедією. Загалом на кінець життя поета редакцією було підготовлено та видано понад 100 томів енциклопедичної, словникової та іншої наукової літератури. Як головний редактор УРЕ М. Бажан добивався дозволів на вміщення статей про    репресованих   українських   діячів   культури – О. Архипенка, І. Падалки, братів М. і Т.Бойчуків, Леся Курбаса, М. Семенка та ін.

М. Бажан – автор поем „Політ крізь бурю” (1964), „Чотири оповідання про надію. Варіації на тему Р.-М. Рільке” (1966), „Нічні роздуми старого майстра” (1976), збірок поезій „Міцкевич в Одесі. Рік1825”(1957) та ін. Цикл поезій „Нічні концерти” (1977) – оригінальне втілення у слові вражень від музики М. Леонтовича,   Д. Шостаковича, Ф. Шуберта, Е. Вілла-Лобоса. Я. Сібеліуса, пісень французької співачки Едіт Піаф.

В останні роки життя М. Бажан багато працював над перекладами творів маловідомих в Україні поетів XVIII-XX ст.: німця Ф. Гельдерліна, поляка Ц. Норвіда, австрійця Р.-М. Рільке та ін. Як віртуозний перекладач він ознайомив українського читача із словом А. Навої, А. Міцкевича, Ю. Словацького, Я. Івашкевича,     Г. Гейне, Й. Гете, Р. Тагора та багатьох інших.

Фрагмент меморіальної експозиції_Бібліотека  Миколи Бажана

Фрагмент меморіальної експозиції_Бібліотека Миколи Бажана

За літературну і наукову творчість у 1951 році М. Бажана було обрано академіком АН УРСР.

М. Бажан – автор мемуарних нарисів, есеїв, публіцистичних статей і критичних розвідок: „Люди, книги, дати. Статті про літературу” (1962), „Путі людей” (1969), „Думи і спогади” (1982).

Фрагмент меморіальної експозиції_Мистецька бібліотека Миколи Бажана

Фрагмент меморіальної експозиції_Мистецька бібліотека Миколи Бажана

У 1970 році на запит Нобелівського комітету Гарвардський університет висунув кандидатуру М. Бажана на здобуття Нобелівської премії. Втім, М. Бажан відмовився, знаючи про долю Б. Пастернака та його Нобелівської премії.